Опубліковано: 2025-05-03

Опубліковано: 2025-05-03

Фігурка «Богиня-птаха» з поселення Березівка Кіровоградської області (поселення затоплене Березівською ГЕС) була виявлена під час розкопок Олени Цвек у 1975 році. Ця глиняна жіноча фігурка має дзьоб, пряму поставу та декорована знаками безкінечності — спіралями та ромбами (засіяне поле). Врізний орнамент заповнений білою глиною. Вперше збільшена копія (1,5 м) була встановлена на даху Київського обласного археологічного музею в селі Трипілля за концепцією архітектора Анатолія Ігнащенка. Консультантом виступила завідувачка сектором археології НМІУ Олена Якубенко, а роботу виконала майстриня Людмила Смолякова. Бібліографія: «Енциклопедія Трипільської цивілізації», том І.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-01

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-02

«Мрійниця» — жіноча фігурка. Матеріал: глина, покрита ангобом (фарба на основі рідкої глини), випалена до стану якісної кераміки. Таку пластику відносять до сакральної ритуальної сфери. Її обличчя звернене до неба — вона ніби звертається до Вищих сил. Скупими штрихами прорізані очі, рот — але як уміло! Характер у неї ще той! Зачіска — точніше, те, як розчесане волосся на голові: чіткий проділ, рівне, довге — аж до... Наскільки довге, на жаль, невідомо, бо нижню частину фігури не знайдено. Велике археологічне щастя — знайти трипільську пластику цілою. Образ Богині втілюють жіночі фігурки зі своєрідною зачіскою з довгого волосся, стягнутого на спині у вузол. Ми знаємо, що така традиційна зачіска була не випадковою — вузол був знаком повного Місяця, а Богиня набувала місячної символіки. У сакральних традиціях багатьох народів жінка міфічно близька до Землі. Усі релігійні події, пов’язані з родючістю і народженням, мають космічну структуру. Святість жінки залежить від святості землі. Жіноча плодючість має космічну модель, взірець якої — Мати-Земля, Всесвітня Мати. Література: «Сакральний світ Трипільської цивілізації», Наталія Бурдо, 2008 рік.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

«Бінокль» – подвійна ритуальна посудина.

Кераміка, ручне ліплення, ангоб, заглиблені лінії, наколи, розпис мінеральними фарбами (ангоб). Датування: 4400–3400 до Р.Х.

В археологічній літературі подібні керамічні вироби Трипільської культури відомі під назвами «біноклі» або «біноклеподібні посудини». Вони були поширені між 4600–3400 до Р.Х. на всій території пам’яток Трипільської культури.

Посудина складається з двох пар чаш напівсферичної або зрізано-конічної форми, з'єднаних попарно між собою. Укупі вони нагадують дві людські постаті, що тримаються за руки з чашами на голові.

Призначення цього різновиду трипільської кераміки залишається предметом наукових дискусій понад сто років. Всі теорії сходяться на думці, що це культові вироби. Під час розкопок у залишках будівель знаходять від однієї-двох до десяти і більше подібних посудин, проте вони присутні не у всіх спорудах.

Бібліографія:
Енциклопедія Трипільської цивілізації, Т. ІІ, стор. 54, 557.
Каталог приватної колекції старожитностей «Платар», Київ, 2004.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-31

Бик на колесах (на спині Древо життя), матеріал: глина, ручне ліплення, розпис ангобом (мінеральна фарба). Зооморфна статуетка бика з масивним тулубом і спареними ногами. Поверхню вкрито ангобом темно-помаранчевого кольору, на якому темною фарбою нанесено розпис у вигляді вертикальних стрічок, а на хребті — широка смуга. У нижній частині ніжок зроблено наскрізні горизонтальні отвори — стулки для дерев’яних осей. Коліщата — глиняні кружальця діаметром 2–5 см з отворами у центрі. Знахідка з поселення Ворошилівка, Вінниччина. Література: «Енциклопедія Трипільської цивілізації», т. 1, стор. 194. Участь у виставках: «Україна зернова», Київ, 2005; «Зелений тиждень», Берлін, 2010, 2012; ЕКСПО, Шанхай, 2010.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

«Вождь» — антропоморфна пластика. Поселення трипільської культури Крутуха-Жолоб, біля хутора Комуна, м. Переяслав-Хмельницький, Київщина. Відкрите у 1969 р. археологами Е. Максимовим та В. Круцом. Досліджувалося у 1989, 1993, 1994–2000 рр. експедицією Переяславського державного історико-культурного заповідника. Площа поселення — 500 + 200 м (близько 10 га), територія розорюється. Серед знахідок: кубки, миски, біконічні посудини. Серед антропоморфної пластики вирізняється верхня половина сидячої чоловічої скульптури з виразно змодельованим обличчям, на якому розписом зображені коротка зачіска, борода, вуса, брови, шийна прикраса, браслет на передпліччі, а на спині — «Древо». Бібліографія: Енциклопедія Трипільської цивілізації, Т. ІІ, стор. 270. Експонується в Національному музеї історії України на виставці «Нев’янучий квіт Трипілля» до 175-річчя народження Вікентія Хвойки — першовідкривача Трипілля, 2025 рік.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-04-07

Горщик, висота 30 см, матеріал — глина, ручне ліплення, розпис ангобом. Знахідка — Буго-Дніпровське межиріччя, Небелівська група. Поселення, що відносяться до Небелівської локальної групи, почали вивчатися наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Зараз у регіоні відомо понад 40 поселень Небелівської локальної групи. Посудини, прикрашені розписом, виконувалися дуже ретельно: симетричної форми, з тонкими стінками та високим ступенем випалу. Зовнішня поверхня старанно загладжувалася, потім покривалася тонким шаром ангобу з відмуленої глини, як правило — каолінової, та фарбувалася жовто-червоною фарбою різних відтінків. На цей фон наносився розпис чорною або темно-брунатною фарбою. Монохромний розпис займав верхню половину корпусу посудини та складався або з одного широкого орнаментального поясу, або з двох фризів (третина розписного посуду). У кількох випадках зустрічався біколірний розпис — тонкими білими стрічками обводився основний чорний малюнок. Експонувався: Королівська виставка, м. Единбург, Шотландія, 2007 р.; Всесвітня виставка експорту та імпорту, м. Шанхай, Китай, 2018 р.; Національний музей історії України до 175-річчя народження Вікентія Хвойки, 2025 р. Література: журнал «Археологія» №3, 1993, присвячений 100-річному ювілею відкриття Трипільської культури.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-08

Горщик «Вужики – Сварга», матеріал: глина, ручне ліплення, ангоб (мінеральна фарба), заглиблений орнамент, заповнений білою глиною. У сфері світобудови проявляються всі міцності — парність, триєдність, чотиричасність. Чотиричасність зображували як узагальнений і усталений символ з найраннішого етапу Трипілля: чотири сонця як чотири сторони світу. Її виявами є чотирираменний хрест, знаки Сварги, свастики, орнаментальні композиції (у цьому горщику — пара вужів) на чотири сторони. Сама Сварга зображена у вигляді безкінечника, що стверджує: рух у світі невпинний і вічний. Символ Сварги багатозначний — у трипільському мистецтві ним позначено і сонячний рух, і вогняне обертання, і рух Всесвіту. У розвиненому Трипіллі, завдяки декоративному живопису, образи Сварги стали багатоманітними й різностильовими, а триєдність і чотиричасність існують в обопільній єдності. Пізнання співмірності світу — триєдність у чотиричасності — стало геніальним відкриттям основ світобудови. Воно стало не лише художнім утвердженням життя, а й дало поштовх розвитку хліборобства, мистецтва, архітектури. Ці світовидні засади визначальні в усіх наступних історичних формаціях. Прикладом образного уособлення є скульптура Світовида часів Київської Русі — чотирилична, по вертикалі триярусна. Світовид — це образ історичного зростання та розвитку народу, єдність поколінь, основа світогляду, в якому світ приймається як цілісність. В українського народу є свята Сонця на кожну пору року: Коляда, Великдень, Купайло, Калита, і три присвяти при переході з однієї пори в іншу — Колодій, Трійця (Зелена неділя), Весілля Свічки. Світовидною є і колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю», в чотирьох рядках якої діють три сили з четвертою володарюючою. Ця світотворча риса у колядках проявляється повною мірою. Література: Єнеоліт СССР, 1982, ст. 280; «Священна Країна Хліборобів», Вадим Мицик, ст. 184–188.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

Горщик «Смородинський», висота 60 см. Матеріал: глина, ангоб, прикрашений врізним змієподібним орнаментом. Походить з Києва, Смородинської печери на Подолі. Печера відома у місті ще з XVIII ст. під назвою Змієвої. Саме тут, за стародавніми переказами, мешкав билинний Змій, переможений у двобої київським богатирем Добротною Микитичем. У 1875 році В. Б. Антонович відкрив у привхідній частині печери залишки доби енеоліту. Дослідження тоді не здійснювалися, оскільки до згаданих знахідок ставилися скептично. У 1981 році А. Авагян продовжив дослідження, а у 1999 році Т. Бобровський продовжив роботу. Підходи до печери були оформлені в давні часи у вигляді штучних терас на схилі гори на відстані близько 50 метрів. Під сходами печери знайдено розвал великої грушоподібної посудини — зерновика. Це найдавніша штучна печера на континенті. Горщик зберігається в Музеї історії Києва. Реконструкція зберігається в музеї «Дивосвіт Трипілля». Горщик «Смородинський» (реконструкція) представлений на виставках: Всесвітня виставка «Імпорту та експорту», Шанхай, Китай, 2018 рік; УТОПІК, КМДА, до 130-річчя відкриття Трипілля, 2023 рік; Національний музей історії України, до 175-річчя першовідкривача Трипільської культури Вікентія Хвойки, 2025 рік. Бібліографія: Енциклопедія Трипільської цивілізації, Т. ІІ, стор. 484; Каталог реконструкцій «Дивосвіт Трипілля», Т. І, стор. 100.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-04-06

Горщик із зображенням собак. Матеріал: глина, ручне ліплення, розпис ангобами. Горщик висотою 26,9 см має високі відігнуті назовні вінця та циліндричну горловину. Тулуб округлий, нижня частина – у формі зрізаного конуса. Поверхня вкрита темно-помаранчевим ангобом, орнамент виконано темно-коричневим ангобом. Нижче розташована орнаментальна композиція, що вкриває всю поверхню посудини, окрім придонної частини. Зображення собак у верхньому ярусі «небесної вологи» символізує охоронців, які входили до складу одного з найважливіших культів – культу родючості зерна й землі. Як міфологічну паралель Б. О. Рибаков наводить іранський міф про Сенмурва – крилатого пса, що є посередником між Богом неба та землею. Він струшує з чудесного дерева насіння, від якого постійно зростають нові рослини.

У 2015 році на перших сторінках закордонного паспорта громадянина України зображено символи й знаки Трипілля, зокрема й цей горщик.
Бібліографія: Енциклопедія Трипільської цивілізації Т І, стор 443

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-04-06

Горщик оздоблений набором знаків, висота 21 см, матеріал: глина, ангоб. Початок IV тис. до н.е., поселення Чапаївка, Київщина. За В. Круцом, чимало знаків європейці створили самі, але вони не були творцями правил цього давнього мистецтва знаків. Трипільська цивілізація — частина світу давніх землеробів Європи. Вона отримала від цього світу знання, але не тільки отримала, а й розвинула, внесла своє, нове — як і кожна з культур того часу: Вінча, Гумельниця, Варга, Лендель та інші. Перед вченими завжди постає питання: чи в такій високорозвиненій цивілізації, як Трипільська, існувала писемність? Тим паче, що в одночасних і рівновартісних культурах — шумерській та єгипетській — писемність була розвинена й вченими розшифрована. Трипільська цивілізація як цілісність духовної і матеріальної культури не могла б безперервно функціонувати протягом 2500 років (аналогів цьому в світовій історії немає), не маючи виробленої системи письма і лічби. При дослідженні цієї цивілізації на території України видатними археологами В. Хвойкою, Д. Яворницьким, Т. Пассек, В. Даниленком, істориком І. Лінниченком було зібрано посуд та його фрагменти з написами окремих літер і знаків. Саме вони й увели ці знаки в науковий обіг. Чи «писемність Трипілля та Кукутень» демонструє типологічну подібність до інших архаїчних письмових систем? Усі паралелі з месопотамською системою письма є слабкими через хронологічні та графічні відмінності. Розвиток «писемності» Трипілля та Кукутень передує подібним еволюційним явищам у Месопотамії приблизно на тисячоліття. Бібліографія: «Трипільська цивілізація», Київ, 2002, Відейко М.Ю.; «Священна Країна Хліборобів», 2006, видано за фінансової підтримки української громади зі Швеції; «Трипільська культура», збірка наукових праць, 2007; «Чи розробили письмо Трипілля, Кукутень».

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

Горщик, розписний ангобами, висота 30 см, ручне ліплення. Посудина, виготовлена методом скульптурного ліплення, прикрашена символічним розписом у поєднанні з гамою фарб — білою, чорною, червоною, жовто-вохристою. Особливої уваги заслуговує орнаментальний розпис. Оволодіння навичками виготовлення посуду з яскравим розписом перед випалом було важливим технологічним досягненням у керамічному виробництві Трипілля. В. М. Массон відзначав, що гончарі Трипілля опанували оптимальне поєднання маси, ангобу та розпису і створили посудини, які до наших днів чудово збереглися. Праця ремісників перетворила розписну кераміку на видатну пам’ятку прикладного мистецтва. Бібліографія: Енциклопедія трипільської цивілізації, Т. І, ст. 286, 2004 р.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-24

Опубліковано: 2025-04-27

Знайдено поодинокі екземпляри більш масивних статуеток без орнаментації. Вони схематичні, позбавлені багатьох деталей, притаманних теракотам менших розмірів. Лише окремі з них мають нижню частину у вигляді постаменту. Такий тип характерний для фінальних пам’яток Трипілля А. Іноді фігурки наче тримають у руках якийсь видовжений предмет. Висота — 15,0 см. Майже всі фігурки доволі схематизовані. У переважній більшості випадків голова зливається з шиєю і має стовпчатий вигляд. Потилиця опукла, зверху голівка опукла. Ніс змодельовано щипком, вузькі очі — заглибленою рискою. Рот також утворено заглибленою рискою. Поверхня статуеток усіх типів ретельно оброблена, загладжена, ангобована. Бібліографія: Сакральний світ Трипільської цивілізації, Наталія Бурдо, 2008 р.; Давня кераміка України, 2001 р.; часопис Артклас, Львів: ВД «Артклас», 2012.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-24

Жіноча фігурка «Сонячний Ключ» висотою 17,0 см. Відтворена за матеріалами археологічних розкопок з поселень Паволоч, пос. Гура-Кам'янка, пос. Фрумушика. Матеріал: глина, розпис кольоровими глинами. Зліплена з одного шматка глини, має реалістичне обличчя, зачіску, прикрасу. Ноги зліплені між собою, розділені рискою, в перетині майже круглі. Торс схематичний, в перетині круглий. Бібліографія: «Давня кераміка України», Київ, 2001.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-02

Верхня частина знайдена на поселенні Бернове-Лука, нижня — на поселенні Лука-Врублівецька, бик — на поселенні Бернове-Лука. Реконструкція, матеріал: глина, врізний орнамент, заповнений білою глиною. Змія та її абстрактні похідні — спіралі, завитки — є основною емблемою. Корона виступає знаком її божественного статусу, мудрості та всезнання. Як Берегині життєвої енергії Богині-Змії поклонялися в домашніх святилищах. Фігура на троні (збільшена до 1,5 метра) є однією з шести фігур композиції «Вівтар Небесної гармонії» та експонатом музею «Дивосвіт Трипілля». Фігурка на троні поєднує антропоморфні та зооморфні символи. Бібліографія: «Давня кераміка України», Н. Бурдо, Київ, 2001.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-10

Жіноча фігурка на троні-бикові. Ручне ліплення, глина, ангоб. Жіночі фігурки узагальнені, але не відходять від соціально-ідейного змісту: жінка трактується як родюча іпостась Землі. Велика кількість статуеток із зображенням жінок у ритуальних дійствах. Американська дослідниця Марія Гімбутас визнавала трипільських хліборобів мирним життєлюбним етносом із культом жінки-творця. Дослідниця Докія Гуменна нараховує понад десяток призначень статуеток Великої Матері. Вона є охоронницею домашнього вогнища — Мати вогню, Мати води; Мати сонця — знак навкісного хреста у колі та на статуетці; Мати земля — поле, рослина; Мати зерно; Мати Дерево життя; Мати корова як образ Всесвіту — він поїть землю, вона народжує — Вагітна; Мати Берегиня — на пластинці з Більча Золотого, жінка стоїть з ритуально піднятими руками; Мати Змія — обвиті лініями статуетки, посуд; Мати Запліднення; Мати міді — в статуетці з Коломийщини знайдено кусочок міді. Бібліографія: Каталог приватної колекції старожитностей «Платар», Київ 2004. «Давня кераміка України», археологічні дослідження та реконструкції, Київ, 2001. Докія Гуменна «Благослови, Мати», Київ 1995. Вадим Мицик «За законом Світового Ладу», МАУП 2007. Виставки: «15 років дружби між містом Хоф ван Твенте (Нідерланди), побратим Печерського району м. Києва», 2007 р. Фестиваль мистецтв України «Живе коріння роду і народу», 2009 р. Одна з фігур композиції «Вівтар Небесної гармонії», музей «Код нації», с. Безрадичі.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-09

Жіноча фігурка, оповита зміями. Матеріал: глина, ручне ліплення, ангоб. Символіка змії складна й багатозначна, але всі її значення зводяться до однієї ключової ідеї: змія оновлюється, відроджується знову й тому є безсмертною. Це співзвучно з пелагічним міфом творіння: "Спочатку Еврінома, богиня всього сущого, здійнялася оголена з Хаосу й зрозуміла, що їй нема на що опертися. Тому вона відокремила небо від моря й почала свій самотній танець над його хвилями. Танцюючи, вона рухалася на південь, і за її спиною виник вітер. Обернувшись, вона спіймала цей вітер, стисла його в долонях — і перед її очима постав змій. Намагаючись зігрітися, Еврінома танцювала ще шаленіше, поки не пробудилося в Оріона бажання, й він обвив її божественні стегна, щоб оволодіти нею." На певному етапі змія ототожнюється із Землею, від якої пішли всі живі істоти. Деякі племена вважали, що Земля та Місяць створені з однієї речовини. Великі богині однаково причетні до сакральної Землі (ґрунту) та Місяця. В архаїчному міфі змія охороняє джерело безсмертя — Дерево життя. Виставки: Міжнародна виставка експорту та імпорту, Шанхай, Китай, 2018 рік; Національний музей історії України до 175-річчя від народження Вікентія Хвойки, 2025 рік; Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, Київ. Бібліографія: Енциклопедія Трипільської цивілізації, т. І, с. 402–404.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-02

Автор: Чолій П.

Опубліковано: 2025-05-03

Цей патерн є стилізованою інтерпретацією знакових елементів Трипільської культури. На теплому помаранчевому тлі розкидані впорядковані зображення, що нагадують знамениті трипільські жіночі статуетки та інші артефакти. Фігури виконані у двох відтінках бежевого та коричневого, що відсилає до природних кольорів глини та кераміки.
Патерн створений в рамках проєкту "Дивосвіт Трипілля" для використання в дизайні різноманітних виробів (текстиль, поліграфія, сувенірна продукція), з метою популяризації та сучасного осмислення унікальної спадщини Трипільської цивілізації.

Автор: Чолій П.

Опубліковано: 2025-03-30

Цей патерн представляє собою орнаментальну композицію, складену з характерних символів та знаків, що прикрашали кераміку Трипільської культури. На яскравому помаранчевому тлі білими лініями зображені різноманітні елементи: спіралі, хвилясті лінії (меандри), ромби з крапками, солярні знаки (зірочки), лунарні символи (півмісяці) та інші геометричні фігури.

Патерн створений в рамках проєкту "Дивосвіт Трипілля" для використання в дизайні різноманітних виробів (текстиль, поліграфія, сувенірна продукція), з метою популяризації та сучасного осмислення унікальної спадщини Трипільської цивілізації.

Автор: Чолій П.

Опубліковано: 2025-03-30

Моделі саней — специфічні керамічні вироби, характерні для трипільської культури доби енеоліту. Відомо близько 100 екземплярів, більшість із яких походять із поселень межиріччя Дніпра та Південного Бугу. Керамічні моделі саней — вироби невеликого розміру, деякі мають кузов довжиною 5-6 см або 9-10 см, часто з розписом. Чорною фарбою на жовтогарячому або червоному тлі позначено голову вола, край кузова, полози, а також кілька вертикальних стрічок, серед яких трапляються зображення у формі «драбин». Усі сани мають високий кузов, за формою здебільшого овальний, хоча зустрічаються й прямокутні екземпляри. Вірогідно, що моделі символічно відтворюють реальні прототипи транспортних засобів. Деякі сани виконані без зооморфних деталей, однак більшість має спереду схематичну голову бика (вола), а в деяких випадках — дві такі голівки.

У кузові саней розташовані трипільські статуетки, створені за матеріалами археологічних розкопок із поселень Березівка, Поливанів Яр, Мережне Подніпров'я. Трипільська культура відзначається багатством, різноманітністю та виразністю антропоморфної скульптури. Відомо близько 3000 подібних знахідок на теренах України та Молдови. Вони відрізняються за розмірами, стилістичними та морфологічними особливостями, мистецькими прийомами моделювання й декорування. Трипільські майстри майже не відступали від традицій, хоча окремі вироби мали індивідуальні риси, проте завжди залишалися в межах загальної художньої концепції.

Бібліографія: «Енциклопедія Трипільської цивілізації», Том І; Часопис «Артклас», Львів, 2012.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-03-10