Бик на колесах (на спині Древо життя), матеріал: глина, ручне ліплення, розпис ангобом (мінеральна фарба). Зооморфна статуетка бика з масивним тулубом і спареними ногами. Поверхню вкрито ангобом темно-помаранчевого кольору, на якому темною фарбою нанесено розпис у вигляді вертикальних стрічок, а на хребті — широка смуга. У нижній частині ніжок зроблено наскрізні горизонтальні отвори — стулки для дерев’яних осей. Коліщата — глиняні кружальця діаметром 2–5 см з отворами у центрі. Знахідка з поселення Ворошилівка, Вінниччина. Література: «Енциклопедія Трипільської цивілізації», т. 1, стор. 194. Участь у виставках: «Україна зернова», Київ, 2005; «Зелений тиждень», Берлін, 2010, 2012; ЕКСПО, Шанхай, 2010.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

Горщик «Вужики – Сварга», матеріал: глина, ручне ліплення, ангоб (мінеральна фарба), заглиблений орнамент, заповнений білою глиною. У сфері світобудови проявляються всі міцності — парність, триєдність, чотиричасність. Чотиричасність зображували як узагальнений і усталений символ з найраннішого етапу Трипілля: чотири сонця як чотири сторони світу. Її виявами є чотирираменний хрест, знаки Сварги, свастики, орнаментальні композиції (у цьому горщику — пара вужів) на чотири сторони. Сама Сварга зображена у вигляді безкінечника, що стверджує: рух у світі невпинний і вічний. Символ Сварги багатозначний — у трипільському мистецтві ним позначено і сонячний рух, і вогняне обертання, і рух Всесвіту. У розвиненому Трипіллі, завдяки декоративному живопису, образи Сварги стали багатоманітними й різностильовими, а триєдність і чотиричасність існують в обопільній єдності. Пізнання співмірності світу — триєдність у чотиричасності — стало геніальним відкриттям основ світобудови. Воно стало не лише художнім утвердженням життя, а й дало поштовх розвитку хліборобства, мистецтва, архітектури. Ці світовидні засади визначальні в усіх наступних історичних формаціях. Прикладом образного уособлення є скульптура Світовида часів Київської Русі — чотирилична, по вертикалі триярусна. Світовид — це образ історичного зростання та розвитку народу, єдність поколінь, основа світогляду, в якому світ приймається як цілісність. В українського народу є свята Сонця на кожну пору року: Коляда, Великдень, Купайло, Калита, і три присвяти при переході з однієї пори в іншу — Колодій, Трійця (Зелена неділя), Весілля Свічки. Світовидною є і колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю», в чотирьох рядках якої діють три сили з четвертою володарюючою. Ця світотворча риса у колядках проявляється повною мірою. Література: Єнеоліт СССР, 1982, ст. 280; «Священна Країна Хліборобів», Вадим Мицик, ст. 184–188.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

Горщик оздоблений набором знаків, висота 21 см, матеріал: глина, ангоб. Початок IV тис. до н.е., поселення Чапаївка, Київщина. За В. Круцом, чимало знаків європейці створили самі, але вони не були творцями правил цього давнього мистецтва знаків. Трипільська цивілізація — частина світу давніх землеробів Європи. Вона отримала від цього світу знання, але не тільки отримала, а й розвинула, внесла своє, нове — як і кожна з культур того часу: Вінча, Гумельниця, Варга, Лендель та інші. Перед вченими завжди постає питання: чи в такій високорозвиненій цивілізації, як Трипільська, існувала писемність? Тим паче, що в одночасних і рівновартісних культурах — шумерській та єгипетській — писемність була розвинена й вченими розшифрована. Трипільська цивілізація як цілісність духовної і матеріальної культури не могла б безперервно функціонувати протягом 2500 років (аналогів цьому в світовій історії немає), не маючи виробленої системи письма і лічби. При дослідженні цієї цивілізації на території України видатними археологами В. Хвойкою, Д. Яворницьким, Т. Пассек, В. Даниленком, істориком І. Лінниченком було зібрано посуд та його фрагменти з написами окремих літер і знаків. Саме вони й увели ці знаки в науковий обіг. Чи «писемність Трипілля та Кукутень» демонструє типологічну подібність до інших архаїчних письмових систем? Усі паралелі з месопотамською системою письма є слабкими через хронологічні та графічні відмінності. Розвиток «писемності» Трипілля та Кукутень передує подібним еволюційним явищам у Месопотамії приблизно на тисячоліття. Бібліографія: «Трипільська цивілізація», Київ, 2002, Відейко М.Ю.; «Священна Країна Хліборобів», 2006, видано за фінансової підтримки української громади зі Швеції; «Трипільська культура», збірка наукових праць, 2007; «Чи розробили письмо Трипілля, Кукутень».

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

«Мрійниця» — жіноча фігурка. Матеріал: глина, покрита ангобом (фарба на основі рідкої глини), випалена до стану якісної кераміки. Таку пластику відносять до сакральної ритуальної сфери. Її обличчя звернене до неба — вона ніби звертається до Вищих сил. Скупими штрихами прорізані очі, рот — але як уміло! Характер у неї ще той! Зачіска — точніше, те, як розчесане волосся на голові: чіткий проділ, рівне, довге — аж до... Наскільки довге, на жаль, невідомо, бо нижню частину фігури не знайдено. Велике археологічне щастя — знайти трипільську пластику цілою. Образ Богині втілюють жіночі фігурки зі своєрідною зачіскою з довгого волосся, стягнутого на спині у вузол. Ми знаємо, що така традиційна зачіска була не випадковою — вузол був знаком повного Місяця, а Богиня набувала місячної символіки. У сакральних традиціях багатьох народів жінка міфічно близька до Землі. Усі релігійні події, пов’язані з родючістю і народженням, мають космічну структуру. Святість жінки залежить від святості землі. Жіноча плодючість має космічну модель, взірець якої — Мати-Земля, Всесвітня Мати. Література: «Сакральний світ Трипільської цивілізації», Наталія Бурдо, 2008 рік.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

Фігура з символічними знаками. Висота 35,0 см. Матеріал: глина, ручне ліплення, ангоб. Знахідка з поселення Фрумушика І, Румунія. Триєдність, як найпроявніша світотворча і духовна величина, донесена до нас через гончарне мистецтво трипільців-оріїв. Знання про тримірність світу успадкували наступні цивілізації на землях України — вони стали духовною віссю етногенетичного єднання і розвитку. Хоч реальні знання були здебільшого на інтуїтивному рівні, триєдність постійно обумовлює життєві процеси. Триєдиність — це вияв святої Трійці. У божественних величинах вона уособлювалася в образах Бога у трьох лицях: Триглав (Сварог, Перун, Світовид), пізніше — Троян, у індоаріїв — Тримурті. Їхнє втілення — Тризуб, як вияв присутності світу, його енергії постійного зростання, а також як засіб сприйняття космічної інформації його носіями. Це — найосновніший символ світового буття. Ймовірно, триєдність була визначальною в побуті та ритуалах трипільців-оріїв. Єднання зі співмірністю стало необхідною життєвою потребою, адже триєдність витворювалася в мистецтві та обрядах наступних історичних культур, а згодом — і в духовному житті українського народу. Література: Єнеоліт СССР, 1982 р., ст. 281. «Священна Країна Хліборобів», Вадим Мицик, 2006 р., ст. 181.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-05-09

Цікава знахідка малого вотивного човника, виявленого під час розкопок трипільського селища,які провадив проф.Курінний у Києві на Кирилівській вулиці,81 у 1938 році.

Автор: Смолякова Л.

Опубліковано: 2025-04-06